Частина 3

Інтрузія

Навіть з плином часу після того, як небезпека минула, травмовані люди повторно переживають небезпечну подію так, ніби вона повторюється у теперішньому часі. Таку людину ніколи неможливо переконати, що вона не зустрінеться з якимись нагадуваннями про травму.

Травматичним спогадам бракує вербального наративу та контексту — вони закодовані у формі яскравих відчуттів та образів. Людина настільки зосереджується на травматичному образі без контексту, що травматичний спогад набуває статусу надреальності.

Повторне переживання травми відкриває можливість опанувати ситуацію чи подію, однак більшість постраждалих бояться цього, оскільки це несе в собі емоційну інтенсивність первинної події. Постраждалі боряться з жахом та люттю, котрі виходять за межі звичного емоційного досвіду і переважають звичну здатність переносити почуття.

Так як повторне переживання травматичного досвіду провокує такий сильний емоційний дистрес, травмовані люди намагаються за будь-яку ціну уникнути його. Спроба відгородитися — тільки посилює посттравматичний синдром, оскільки намагання уникнути переживання травми часто призводить до звуження свідомості, втечі від спілкування з іншими та погіршення якості життя.

Із книги “Психологічна травма та шлях до видужання” Джудіт Герман

Інформаційні дописи за підтримки проєкту “Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя”

За підтримки Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.

#психологічнатравма#інтрузія#травма#птср#ментальнездоровʼя#травматичнийдосвід#одужання#психологіявійни#підтримка#емоційневідновлення#чистісерцякалуш