05 вересня у просторі ГО «Чисті серця Калуш» ми переглянули документальний фільм «Куба і Аляска» режисера Єгора Трояновського. Приємною атмосферною деталлю вечора стало частування попкорном та кава, що допомогло відчути затишок навіть у важкій тематиці.

Жанр українського військового документального кіно сьогодні вже сформувався у цілісне явище, адже війна триває понад величезний період часу. Такі стрічки показують людські долі без прикрас і романтики. І чим менше художніх ефектів – тим більше правди й людяності.

Героїнями фільму стали дві подруги-парамедикині:

• Юлія Сідорова («Куба») – харків’янка, яка ще у 2014 році стала парамедикинею на Майдані, а згодом приєдналася до «Госпітальєрів».
• Олександра Лисицька («Аляска») – журналістка з Одеси, яка після початку повномасштабного вторгнення не змогла стояти осторонь і пішла рятувати життя на фронті.

Це історія вибору – без розрахунку, без романтики, але з десятками врятованих життів. Історія, яку розповідають не заради слави чи агітації, а заради правди й майбутнього.

Фільм вражає своєю щирістю: у ньому переплелися жіночність і війна, сила і вразливість, будні фронтової медицини й особиста дружба. Авторам вдалося систематизувати фрагменти й скласти цілісний пазл – про жіноче обличчя війни, яке водночас говорить мовою життя і миру.

Після перегляду відбулася жвава дискусія. Ми говорили про побратимство, підтримку й про те, чи можна знайти краплю надії навіть у світі, де триває війна.

Захід організовано в межах проєкту «Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя» за підтримки Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.

#ПлечеДоПлеча #ЧистіСерцяКалуш #КубаІАляска #VeteransSupport #CivilPeaceService #GIZ #ДокументальнеКіно #ВійнаІЖіночність