(за спостереженнями педагога з підготовки до школи)

Коли Михайло вперше прийшов на заняття з підготовки до школи, він здавався дуже сором’язливим і непевним у собі. Хлопчик тихо сидів осторонь, уникав поглядів однолітків і рідко піднімав руку, навіть якщо знав правильну відповідь. Він часто розгублювався, коли завдання вимагало командної роботи, і через хвилювання не встигав його завершити.

Батько Михайла — військовослужбовець, і, можливо, саме відсутність тата поруч та емоційні переживання вплинули на його поведінку.

Педагог одразу помітила, що хлопчику потрібна підтримка, прийняття та віра у власні сили. Під час занять йому доручали прості, але значущі ролі: подати олівці, роздати картки, допомогти прикріпити малюнки на дошку. Такі завдання давали Михайлу відчуття довіри й важливості.

Поступово педагог почала залучати його до парної роботи з доброзичливими дітьми, які підтримували його словом і посмішкою.

Крок за кроком Михайло почав розкриватися. Він став сміливіше відповідати на запитання, ділитися своїми думками, з цікавістю брав участь у групових іграх. Його очі сяяли, коли він уперше самостійно презентував свою роботу перед усією групою — той момент став символом його впевненості.

Сьогодні Михайло — активний, уважний і впевнений у собі хлопчик. Він допомагає іншим, виявляє ініціативу та з задоволенням виконує завдання. Його історія — приклад того, як тепла атмосфера, терпіння та підтримка педагога допомагають дитині подолати сором’язливість і розкрити свій потенціал.

Маленькі кроки впевненості стали для Михайла великим стрибком до успіху.

У межах проєкту

«Захист та психічне здоров’я дітей вразливих категорій в Україні»

за підтримки СОС Дитячі Містечка Україна

та фінансування Норвезької Агенції Співробітництва у Цілях Розвитку Norad