12 вересня у просторі ГО «Чисті серця Калуш» відбувся черговий вечір перегляду та обговорення кіно в межах проєкту «Плече до плеча». Цього разу ми дивилися стрічку 2025 року — «Життя Чака» за мотивами твору Стівена Кінга.

Це кіно не про спецефекти, а про життя, яке проживається у зворотному порядку — від смерті до дитинства. Воно ставить прості, але водночас найскладніші запитання: що означає жити, яку цінність має кожен день і чому одна людина може стати цілим всесвітом.

У фільмі є все — апокаліптичні передчуття, танці, музика, харизма Тома Гіддлстона, але найбільше — віддзеркалення нас самих. Його атмосфера балансує між безнадійністю й несподіваним оптимізмом, між болем і відчуттям, що в кожному з нас є щось більше.

Обговорення після перегляду стало не менш важливим, ніж сам фільм. Ми говорили про власні «всесвіти», про те, що кожне життя — це історія, яку варто розповідати, і про те, як важливо вміти бачити прекрасне навіть у дрібницях.

«Життя Чака» — це не просто кіно. Це нагадування про нашу крихкість і водночас силу. Про те, що навіть кінець світу може стати початком розмови про сенс.

Захід відбувся в межах проєкту «Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя» за підтримки Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.

#ПлечеДоПлеча #ЧистіСерцяКалуш #ЖиттяЧака #VeteransSupport #CivilPeaceService #GIZ #Кінотерапія