Інформація не вичерпна, не із власного досвіду (почута чи прочитана). Доповнення, коментарі, виправлення вітаються.
Тема важка, будьте чутливі до себе та інших.
В полоні можуть бути як військові, так і цивільні.
Запам’ятовуємо: є полонені (ті, що на даний час в полоні), а є люди, звільнені з полону.
Полон – це насильство. Але розуміємо, що до людей, які перебували, перебувають у полоні піддаються тортурам, як фізичним, так в психічним.
Тортури – найвища форма людського страждання.
Робота зі звільненим із полону має бути комплексною.
Мій родич, зовсім молодий юнак, здається, на той час йому було 18, був у полоні. Але ми ніколи з ним про це не говорили. Я ніяких змін не побачила. Але він досі несе службу (з 14 року). Дуже сподіваюся, що ми колись будемо мати змогу зустрітися і поговорити. Або хоч би зустрітися.
Перебування у полоні, перенесення тортур дуже руйнівні. Як вплинуть на людину – не можна передбачити.
МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ ПОЛОНУ І ТОРТУР:
– гіпертрофовані вина і сором адські вина і сором),
– втрата довіри до людей,
– втрата віри в свої сили,
– відчуженість, закритість,
– амбівалентність контролю (контроль себе надто сильний або відчуття втрата контролю над своїм життям),
– порушення сну,
– самовисування,
– амнезія,
– параноя,
– зловживання хімічними речовинами,
– суїцидальні тенденції…
Багато чого залежить від того якими ми були до, що з нами відбувалося безпосередньо у полоні, чи отримали ми підтримку після повернення з полону.
На що найбільше (першочергово) треба звернути увагу – відбудова довіри, відновлення меж, робота з виною/соромом.
14-го року у Донецьку в День Незалежності України провели центральними вулицями захоплених у полон наших військових.
Можна припустити, що пережили люди. Це “подвійний” сором. Їх вели під конвоєм, побитих, це бачили інші, вони не могли чинити опору, їх засуджували ті, кого вони захищають… Не даремно військові досі згадують про ту подію і кажуть: “не забудемо, не пробачимо”.
ЯК ПІДТРИМАТИ?
1. Пам’ятаємо головне і основне правило – НЕ НАШКОДИТИ,
2. Реально оцінюємо свої сили та можливості,
3. Не ліземо в душу, якщо вас про це не просили,
4. Перечитуємо кодекс і етику психолога (Конфіденційність),
5. Створення безпечного простору,
6. Ідемо за клієнтом, а не за своєю цікавістю,
7. Обговорюємо разом що і для чого будемо робити…
8. Співпраця з іншими фахівцями (комплексний підхід),
9.Щирість у спілкуванні, справжня зацікавленість,
10. Робота над собою (освіта, супервізії, спілкування з колегами, наради… Розвиток власних якостей: людяності, співчутливості, тактовності, витримці…)
11…
Важливо пам’ятати у роботі (то я собі часто кажу), що Бог є і це не я, і слава Йому)
Вибачайте за об’ємний текст. Я б годинами на цю тему говорила. Величезна вдячність за те, що дочитали. Обіймаю всіх і кожного
Автор: психолог Іванна Гусениця