Своє 24 лютого Катерина Діденко не забуде ніколи. О 6 ранку прозвучав тривожний дзвінок від мами, “-Доця почалася війна!” Річ у тім, що Катя була у м. Калуш, а її мама у Дніпрі.

До організації дівчину покликала її мати, щоб допомагати. На той момент на “Чистих Серцях” було дуже багато роботи, а людей не вистачало. Тож Катя почала разом з іншими складати і впорядковувати гуманітарну допомогу.

Допомагати людям стало її потребою.

У листопаді 2021 року Катя працювала у Києві.

“- Спочатку в мене був період страху, невизначеності, невпевненості. Звідусіль чути було негативні новини, потрібно було себе зайняти, як фізично, так і морально. Але в той момент я чекала чоловіка з війни. Від першого дня в організації відчувала, що я не одна з такими думками. Далі зрозуміла, що ділитися з кимось — це корисно ніж тримати все в собі, і це насправді допомагає. Тут я знайшла знайомих, друзів, однодумців, таких самих волонтерів. Я спілкувалася з людьми, що приїхали з окупованих міст, так само як і я. Народилася і виросла я у м.Щастя, Луганської області. Тож я слухавши їхні історії, намагалася розрадити “виживших”. Приходити, проживати все це ще раз, що відбувається мені ставало легше.

Всі ми проживаємо складний період, кожен по-своєму, по-різному. І кожен потребує зараз відчуття впевненості, стабільності, потребує допомоги. І я вірю разом ми сила. Ми “НЕПЕРЕМОЖНІ”.

“Слава Україні”